ОСІНЬ

Накинувши багряно-жовту свиту,

Осінній вітер вибіг за село.

Набравши аромату трав і квітів,

Накрив все килимом: і поле, і зело.

Морозний дух й собі за ним погнався,

Але спинився і приліг на шлях.

Осінній вітер листячком все грався,

Заплутавшись в березових гілках.

Земля, натомлена врожаями за літо,

Зітхала тихо, кутаючись в дим.

Лиш павутинка бабиного літа

Бриніла тонко голосом сумним.

М’яким, пухнастим килимом-забралом

Туман обняв зажурену ріку.

А сизо-білим ніжним покривалом

Спочив мороз у лісі в холодку.

Та визирнуло сонечко з-за хмари,

Перетворивши іній на росу.

Яскраво краплі з сонечком заграли,

Всміхнувшись сумно, схожі на сльозу.

Земля прощалась з сонцем і росою

На цілу зиму -  треба їй спочить.

І щоб весною ранньою, ясною

Яскраве сонце й трави знов зустріть

                                                           Галина Гавронська