Літературне свято для учнів 5-9 класів 

Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю генія українського народу, видатним поетом, письменником, драматургом та великим художником Тарасом Григоровичем Шевченком; розвивати в учнів інтерес до його творчості та його особистості.

Обладнання: портрет Шевченка, оздоблений рушником, квіти, малюнки до творів Шевченка.

Хід свята

Учень-читач з портретом Шевченка

Ніхто не кликав нас, ніхто.

В Тарасів день весни

Ішов до школи дід Махтод,

По – божому ясний

За ним, зібравшись по кутках, рушало все село .

І я у рваних чобітках – справніших не було.

А коло школи, де хрести схилилися на шлях,

Уже варились капусти в глибоких казанах.

Давався з доброї руки полумисок на двох.

 І починалися святки – Тарасове Різдво.

Та перш як ложку взяв Махтод , селянський наш чотар,

Питав людей : «Спочатку хто нам  вірша прочита?»

І я у рваних чобітках (справніших не було),

старий такий – не по літах – напруживши чоло,

насупивши, як сам Тарас, обоє бровенят,

 чекав, аж поки в серці враз бандури забринять.

Яко молитву «Заповіт» селянський слухав світ.

А потім ще читав, читав – і не спиняв чотар.

Холов в полумисках на двох нехитрий наш обід.

…Справляв Тарасове Різдво селянський чесний рід.

 

Ведучий 1 Т. Г.Шевченко – великий український поет, художник, мислитель, революційний демократ, народився 9 березня 1814 року в селі Моринці в родині кріпака.

Учениця читає вірш

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина – кріпака молилась.

 Коли йому виповнилося 12 років він залишився круглим сиротою. Для нього віднині існувала лише одна дорога  - в наймити. Хоча більше за все на світі малий Тарас мріяв вчитися малювати. Та не судилося йому знайти хорошого вчителя.

Ведучий 2 Чотирнадцятирічного юнака було забрано слугою – козачком до пана Енгельгарда. З цього часу і почалася важка дорога малого Шевченка у світ мистецтва. Побачивши у хлопчика неабиякий талант до малювання пан віддає Тараса в науку до живописних справ майстра Ширяєва з тим, аби мати свого придворного художника.

Ведучий 3 Та тут усміхнулася доля молодому художнику. Навчаючись у Петербурзі він знайомиться з такими визначними митцями як І. Сошенко, Є.Гребінка., К.Брюлловим, В.Жуковським. Вони не могли не помітити таланту його.

  Ведучий 1 У 1838 році був розіграний в лотерею портрет Жуковського, який виграла царська родина. За 2500 карбованців було викуплено Т.Шевченка з кріпацтва. Здобувши волю, він дістав змогу вчитися в Академії мистецтв.

Ведучий 2 У 1840 році поет видав першу збірку поезій під назвою «Кобзар». Особливе місце у ньому займає поема «Катерина», в якій показано тяжку долю сільської дівчини. Шевченко так захопився цією темою, що незабаром з’явилася однойменна картина.

Ведучий 3 Поета все більше цікавить історія свого рідного краю, а особливо повстання 1768 року, що дістало назву «Коліївщина», про яке не раз розповідав йому дід Іван – старий гайдамака , про яке існувало на той час багато легенд і переказів. І в 1841 році виходить з друку окремим виданням поема «Гайдамаки».

Учень читає уривок з поеми «Гайдамаки»

«Гомоніла Україна,

довго гомоніла,

довго, довго кров степами

текла – червоніла.

 Текла, текла тай висохла.

 Степи зеленіють; діди лежать,

 а над ними могили синіють»

 

Ведучий 1 Захоплюючись театром, Тарас Григорович пробує свої сили у драматургії. У 1843 році він закінчує історико–побутову драму «Назар Стодоля».11 травня 1843 року поет виїхав на Україну. Майже дев’ятимісячна подорож по рідному краю залишила глибокий слід у його свідомості та творчості. За дорученням Київської археологічної комісії, де він працював, Шевченко змальовує історичні пам’ятки, записує народні пісні.

Учень читає поезію

…Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

Блукають люди; повсихали

Сади зелені погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли,

Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

 

Ведучий2 Осінь 1845 року – час, коли поет працює надзвичайно продуктивно. З – під його пера виходять: «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», «Кавказ», « І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Минають дні , минають ночі…», «Заповіт».

Ведучий3 5 квітня 1847 року за участь у Кирило– Мефодіївському товаристві поета було заарештовано і відправлено до Петербурга. 30 травня 1847 року кириломефодіївцям оголосили вирок . Шевченкові – заслання в рекрути без права писати і малювати.

Ведучий 1 Творчість для нього була не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Одна за одною виникають «захалявні книжечки» - таємні рукописні збірочки «невольничої поезії» Шевченка.

Учень читає поезію

Лічу в неволі дні і ночі,

І лік забуваю.

О, господи, як то тяжко

Тії дні минають.        

А літа пливуть меж ними,

Пливуть собі стиха,

 Забирають за собою

І добро і лихо

Забирають, не вертають

Ніколи нічого!

І не благай, бо пропаде

 Молитва за богом.

І четвертий рік минає,

Тихенько, поволі,

І четверту начинаю

Книжечку в неволі

Мережати, - змережаю

Кров’ю та сльозами

Моє горе на чужині,

Бо горе словами

Не розкажеться нікому,

 Ніколи, ніколи…

 

 Тільки в 1853 році він відновив свою літературну творчість, але звернувся до нового жанру - повісті. Перші свої повісті він пише російською мовою, підписується псевдонімом. Однією з найвизначніших  є автобіографічна повість «Художник».

Ведучий 2  2 серпня 1857 року Шевченко покинув місце заслання. Після повернення з заслання  він написав поему «Неофіти» , триптих «Доля», «Муза», «Слава». Влітку 1859 року поет востаннє побував на Україні, де його знову заарештовують за «недозволені» розмови. 23 січня 1860 року у Петербурзі вийшло нове видання «Кобзаря», яке здобуло широке визнання в колах передової громадськості.

Ведучий 3 Але здоров’я, підірване засланням, постійно погіршувалось. 9 березня (25 лютого за старим стилем) друзі прийшли привітати хворого поета з днем народження, він був у дуже тяжкому стані. А 10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку згасла остання іскра полум’я в серці геніальної людини. Йому виповнилося 47 років. Так доля відвела поетові лише 47 років життя із них 25 років він провів у кріпосній неволі, 10 – у тюрмах та засланні, а решту майже постійно поневірявся під недремним жандармським оком , воював із нестатками й нуждою, та й самотній помирав у казенній комірчині, не здійснивши свого найбільшого бажання мати свій власний дім на березі Дніпра, люблячу дружину та малих діток.

Учень читає вірш

Поставлю хату і кімнату,

садок – райочок насаджу.

Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині –самотині

В садочку буду спочивати.

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє – колишній та ясний

Присниться сон мені…

Учитель  Коли помирав батько Тараса Григоровича Шевченка, він сказав:  «Сину своєму , Тарасу, я нічого не лишаю, йому мого спадку не треба, з нього вийде або щось велике, або велике ледащо.»

Ці слова стали пророчими. Адже тоді, на смертному одрі батько бачив у своїй дитині майбутнього генія українського народу.

Учень читає вірш

Земле моя, Вкраїни ти окраса!

Що зможу ще сказать в своїх рядках?

Згадала я маленького Тараса,

Який бродив колись у лопухах.

Ввесь світ йому здавався неозорим,

 Мов велетенські диво-лопухи, 

І він пірнув в життя – бурхливе море,

Зоставшись генієм на всі віки.