Злита з хвостиком ця крапка,

 Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься? {Кома)

Вони для речення багато важать:

Турботливо обнімуть, як дружки,

 Вставні слова й цитату вкажуть,

 Давайте ж назвемо їх. Це ... (дужки).

Що за знак — стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

Спонука до поклику.

Хто ж бо він? (Знак оклику)

Він після речення, цитати Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

А сам ні пари з уст — мовчок.

Що це таке? (Знак питання)

Коли твір якийсь готую,

Різні речення пишу,

Щось, буває, я цитую,

Мову вводячи чужу.

Але, любий мій читачу,

Як же я її позначу?

Тут уже не допоможуть

 Ані коми, ні крапки,

У пригоді стати можуть —

 Здогадались ви? {Лапки)

Я такий же, як знак розділовий,

І відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

 Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім’я –

Зразу стану потрібен і я (Апостроф)