Сила кохання (Лінгвістична казка)[

У гордовиту частку НЕ закохався благородний лицар на ім’я Дієслово. Невеселим це було кохання. Він казав: «Кохаю», а вона «Не кохаю», він шепотів «Вірю», а вона – «Не вірю».

Частка Не ніколи не підходила до Дієслова близько та завжди писалася від нього окремо. Однак лицар поводився настільки чемно та красиво, що частка не витримала та якось сказала: «Я буду твоєю нареченою, якщо ти доведеш, що жити без мене не зможеш».

Зітхнув лицар, сумно подивився на свою кохану та вирушив у нелегку подорож до країни СЛОВНИКІВ. Коли ж він повернувся до неї, вона роздратовано закричала: «Ненавиджу!»

І раптом завмерла – цього разу Дієслово залишилося поряд, і примхлива дівчина не в силі була його відпустити. Так він і довів, що іноді їм справді один без одного не жити.