Літературно-мистецьке
свято для учнів 5-9 класів
Мета:формувати знання учнів про Т.Г. Шевченка на
біографічних матеріалах Показати велику любов і відданість поета
своєму народові, жорстоку несправедливість тогочасного уряду по відношенню до
поневоленого народу. Виховувати любов, шану до таких людей як Т.Т. Шевченко.
Обладнання:
українські костюми для читачів, портрет Шевченка, вишиті рушники
Хід свята
Ведучий
1
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять
Шевченка
Ведучий 2
Справля
Україна великеє свято,-
В цей день
народився творець «Кобзаря».
Повага на всіх і на
всіх пишні шати,
Лунають усюди слова
пісняра.
Ведучий3
Шевченко… Слово це озивається в
серці кожної людини, багатьма тонами. Скрізь воно супроводжує нас. Ми проходимо
бульварами, вулицями, парками імені Шевченка. Величні монументи поетові
височать у Харкові, Києві , на могилі поблизу Канева, в селі Кирилівці, де
проминули його дитячі літа. Але це все – лише невеличка частка тієї всенародної
шани, глибокої любові, що її відчуває до поета людина. Більше того, Шевченко є
символом народу.
Ведучий1
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами,
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами –
сльозами.
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і
прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита
горем.
Ведучий 2
В селі Моринцях , Звенигородського
повіту, на Київщині, у селянина – кріпака Григорія Івановича Шевченка та його
дружини Катерини Якимівни народилася третя дитинка – син Тарас. У пана
Енгельгарда – нова кріпосна душа.
Мати ( жінка, одягнена в український
костюм, з немовлям на руках)
Як
гірко, як нестерпно жаль,
що
долі нам нема з тобою!
Ми
вбогі, змучені раби,
Не
маєм радісної днини.
Нам
вік доводиться терпіти,
Не
розгинать своєї спини,
Промовиш
слово – і нагай
Над
головою люто свисне,
І
так усюди – з краю в край
Панує
рабство ненависне.
Росте
неправда на землі
Згорьованій,
сльозами змитій.
О,
любі діточки малі,
Одні
залишитесь на світі.
Ну
хто замінить вам мене,
Рожеві квіти нещасливі,
Коли
безжальна смерть зітре
Мене
на довгій панській ниві.
Учень
читає вірш Т.Г.Шевченка «Сон» ( «На панщині пшеницю жала»)
Ведучий 3
Коли маленькому Тарасові
виповнилося 2 роки, родина Шевченків повернулася у сусіднє село Кирилівку, де
раніше жила. Тут , у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство
поета.
Ведучий 1
Допитливий, вразливий, цікавий на все, Тарас
не вдовольнявся звичайними забавками своїх однолітків. Його вабив довколишній
світ, в якому стільки незрозумілого, загадкового і дивного. Хлопчик виростав
мовчазний, завжди у чомусь замислений. Ніколи не держався хати, а все тинявся
десь по бур’янах. Одного разу навіть ходив шукати залізних стовпів, що десь
підпирають на обрії небо. Тому прозвала його старша сестра Катерина «маленьким
приблудою»
Ведучий 2
Так жив малий Тарас, не відаючи, що
настане час, коли йому, синові кріпака, доведеться йти на панщину.
А поки
восьмилітнього сина батько віддав до дяка у «науку». Недовго тривала Тарасова
наука. На хлопчика впало несподіване горе. Замучена тяжкою працею на 40 – році
життя померла його мати, а через 2 роки помер батько. Умираючи він заповідав:
«Синові моєму Тарасові з мого господарства нічого не
треба: він не буде абияким чоловіком»
Ведучий3
Малий Тарас працює в наймах
пастухом, погоничем, пасе громадську худобу. Хлопчик – пастушок
читає «Мені
13 – й минало,»
Ведучий3
Ще в дитинстві виявилась його
пристрасть до малювання. Тарас малював вугіллям або крейдою на стінах хати,
комори, стайні, на дверях і воротях, а потім на грубому сірому папері. Цим
пояснюються наполегливі спроби юнака знайти собі вчителя малювання. Останньою
спробою було звернення хлопця до маляра в селі Хлипнівка. Маляр переконався, що
в його учня справді є хист. Та Тарас був кріпаком…
Ведучий1
Молодому поміщику Енгельгарду
знадобились різного роду дворові. І ось одним розчерком пера всесильного
самодура Шевченко потрапляє до нього кімнатним козачком. Мандруючи з обозом зі
своїм поміщиком на постоялих дворах, Тарас малював зображення різних історичних
героїв.
Ведучий2
Та минали літа. Ось так і відплив
якось непомітно Тарас від берега Дитинства. Поміщик розраховував, що з
природного обдарування кріпака Шевченка з часом можна мати більше вигоди.
Посилає його на 4 роки до різних живописних діл майстра Ширяєва. У світлі
петербурзької ночі молодий Шевченко бігав у літній сад малювати статуї. Тут уже
молоде і ніжне серце заспівало і заговорило віршами. І де б не був, куди б не
кидало його життя, він прохав долю:
Аби хоч крихітку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри
принесли
Та більш нічого.
Ведучий3
Роки минали, талант його мужнів.
Він уже добре знав, чого йому треба, щоб стати справжнім художником. Виходу не
було. Вірніше, вихід був: треба звільнитися від кріпацької залежності. Карл
Брюллов взяв найактивнішу участь у звільненні талановитого художника з
кріпацтва. Пізніше згадуючи цю подію в своєму житті, поет писав:
Хлопець-
художник з мольбертом:
«Самому собі не йму віри, а так, справді, було: з брудного горища я , нікчемний замазура, на
крилах перелетів у чарівні зали Академії художеств»
Ведучий1
І ось 1840 року в Петербурзі вийшла невеличка
книжечка його поезій під назвою «Кобзар». Поет виступив ніби продовжувачем
знаменитих українських кобзарів-бандуристів. Увесь поетичний лад його віршів
виходив із народної пісні, народної думи. Одним із найвизначніших творів
першого «Кобзаря» - соціально-побутова поема «Катерина». В ній змальовано образ
жінки-матері, яка стала жертвою розпусти, соціальної несправедливості.
Учень
читає уривок з поеми «Катерина»
Ведучий2
«Я не знаю в світовій літературі поета, - писав І.
Франко, - який став таким послідовним,
таким гарячим, таким свідомим оборонцем права жінки на повне і людське життя»
Ведучий3
1843 року Шевченко відвідав рідні
місця на Україні, побував у Києві, Яготині, Сквирі, Кирилівці та в околишніх
селах, відвідав братів і сестер, вклонився могилам батьків.
«Був я на Україні – писав Шевченко до знайомого –
скрізь був. І все плакав…» Настрої, викликані подорожжю поета, глибоко розкриті
в поезії «І виріс я на чужині»
Учень
читає поезію «І виріс я на чужині»
Ведучий1
Після цього Шевченко почав писати,
не оглядаючись на цензуру. Над ним нависла загроза арешту. Особливо обурила
царя поема «Сон».
Учень читає уривок із поеми «Сон»
Ведучий2 Шевченка
арештували за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Серед
в'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко безмежну любов до України висловив у вірші «Мені однаково». Учень читає
вірш «Мені однаково»
Ведучий3 Шевченка, у якого під час обшуку знайшли альбом поезій
«Три літа», покарали набагато тяжче, ніж інших притягнених до слідства
братчиків: заслали в солдати до Оренбурга. На вироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд із
забороною писати й малювати». В Орській фортеці
всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати
вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках»
Ведучий1
Звільнившись із заслання, Шевченко
найперше відвідує своїх родичів у Кирилівці, яких не бачив довгих 12 років.
Активно починає працювати, отримує звання академіка гравюри, і мріє мати
власний дім, сім’ю.
Поставлю хату
і кімнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу і походжу
В своїй маленькій благодаті…
Ведучий2 Йому
не вдалося створити родину, але він встиг видати нову редакцію «Кобзаря»,
видати «Буквар», видати перший номер журналу «Основа». У передчутті
близького кінця Шевченко записав олівцем на офорті автопортрета 1860 свій
останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». Зайцев назвав цей
твір незрівнянним поетичним документом боротьби безсмертної душі з тлінним
тілом перед лицем фізичної смерті.
Учень, одягнений в українську свитину,
сивочолий, читає вірш «Чи не покинуть нам, небого».
Ведучий 3
Якихось 47 літ судилося Шевченкові топтати ряст. До
болю мало. Життя Тараса Шевченка закінчилося. Починалося безсмертя.
Спи спокійно, поете! Україна твоя
Вже розправила крила орлині.
Так, як мріяв колись ти в жагучих піснях
На засланні в чужій самотині.
Ведучий
1 На цьому наше свято закінчено, дякуємо за увагу.
| 
